Рішення про позбавлення права на адвокатську діяльність
20 вересня 2024 року Тетяну Монтян офіційно позбавили права займатися адвокатською діяльністю на території України. Це рішення вже внесено до Єдиного реєстру адвокатів України. Свідоцтво адвоката Монтян було видано ще 22 вересня 1995 року, але через її публічну діяльність та численні звинувачення, її право на здійснення адвокатської практики було остаточно припинено.

Причиною такого рішення стало те, що у 2023 році Тетяну Монтян повідомили про підозру в закликах до повалення конституційного ладу України. За даними слідства, з березня 2022 року вона регулярно виступала на російських пропагандистських каналах, де виправдовувала війну проти України та ідеологічно підтримувала самопроголошені республіки на окупованих територіях.

Пропагандистська діяльність і співпраця з Кремлем
Монтян активно бере участь у російських інформаційно-психологічних спецопераціях, виступаючи на пропагандистських каналах та закликаючи до знищення української держави. Вона залишається на території Росії, де продовжує свою колабораційну діяльність.

Крім того, у Києві правоохоронці затримали її соратника, який адміністрував її прокремлівський Telegram-канал, де публікувалися матеріали з відвертою антиукраїнською риторикою. За даними слідства, цей канал налічував майже пів мільйона підписників. Прокуратура вже скерувала до суду обвинувальний акт щодо Монтян, а дані про це опубліковані на сайті Національної асоціації адвокатів України.

Попередні спроби позбавити Монтян адвокатського свідоцтва
Це не перша спроба позбавити Тетяну Монтян права на здійснення адвокатської діяльності. Наприкінці 2023 року до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області надійшла відповідна скарга, але її не було розглянуто через відсутність кворуму.

Затримка в розгляді скарги стала темою численних обговорень, зокрема в контексті проблем у роботі органів адвокатського самоврядування в Україні. Новопризначена міністерка юстиції Ольга Стефанішина вже звернула увагу на ці проблеми, але виступає проти радикальних дій щодо органів адвокатури.

Вплив на адвокатуру та проблеми правозахисту в окупованому Криму
Однією з ключових проблем, на які звертають увагу правозахисники, є питання адвокатів з окупованих територій, зокрема Криму. Відсутність належної реакції з боку Ради адвокатів України на ці випадки викликала занепокоєння у правозахисних організацій. Голова правління правозахисної організації ZMINA Тетяна Печончик неодноразово зверталася до Ради адвокатів з проханням розглянути скарги на кримських адвокатів, які продовжують діяти в інтересах окупаційної влади, але її звернення були проігноровані.

Висновок

Позбавлення Тетяни Монтян права на здійснення адвокатської діяльності є наслідком її відверто колабораційної позиції та активної участі в російській пропагандистській машині. Це рішення стало важливим сигналом для українського адвокатського корпусу про необхідність захисту національних інтересів та забезпечення недоторканності правової системи України. Проте, в контексті проблем адвокатури в окупованих територіях, зокрема Криму, залишається ще багато питань, які потребують вирішення.

Запис Тетяну Монтян позбавили права на здійснення адвокатської діяльності: подробиці та наслідки спершу з'явиться на ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО "УКРІНФОПРЕС" .

Мобілізаційний вік в Україні: думка Романа Костенка

Вступ

Секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко озвучив свою позицію щодо необхідності зміни мобілізаційного віку в Україні. На його думку, вік призову має бути знижений до 20 років, що відповідає світовим практикам.

Позиція Романа Костенка

Під час участі в ток-шоу, Костенко заявив, що в Україні ведуться активні дискусії з приводу вікового порогу мобілізації. За його словами, країна потребує молодих людей, здатних захищати державу. Політик також висловився на тему «втраченого покоління», зазначивши, що молодь, яка не бажає йти на захист Батьківщини, вже є частиною цього покоління.

«Якщо вони вже не хочуть йти на війну, то вони вже втрачене покоління. Ми виховали тих, хто не хоче захищати свою Батьківщину», — зазначив Костенко.

Порівняння з міжнародною практикою

Костенко також наголосив на тому, що представники Конгресу США здивовані, що українці не підлягають призову до 25 років. В інших країнах, таких як США та багато європейських держав, мобілізаційний вік починається з 18 або 20 років. Це дозволяє залучати більше молоді до військових сил у найактивнішому віці.

Аналогія між віковими обмеженнями

Костенко звернув увагу на невідповідність в українському законодавстві між правом обіймати важливі державні посади і виконувати військовий обов’язок. Політик зауважив, що молоді люди в Україні мають право балотуватися в депутати з 21 року, тоді як захищати державу — тільки з 25.

«У нас можна депутатам балотуватись і приймати складні управлінські рішення та закони з 21 року, а воювати — з 25. Я не знаю, хто це придумав», — додав він.

Висновок

Роман Костенко пропонує розглянути питання зниження мобілізаційного віку в Україні до 20 років, щоб залучити молодь до захисту країни на рівні зі світовими стандартами. Він вважає, що теперішні обмеження є нераціональними і не відповідають викликам сучасності. На його думку, Україна повинна активно підтримувати молоде покоління, виховуючи його не тільки як лідерів держави, але і як захисників.

Інші відео які Вас можуть зацікавити:

Запис Зниження мобілізаційного віку: Роман Костенко про потребу залучення молоді спершу з'явиться на ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО "УКРІНФОПРЕС" .

Чи порушили закон, не пустивши журналіста до Новозаводського суду Чернігова?

Преамбула

У сучасних умовах забезпечення прозорості та доступу до правосуддя є важливою складовою демократичного суспільства. Журналісти мають право бути присутніми на відкритих судових засіданнях як вільні слухачі та висвітлювати їх. Проте, нещодавній випадок, коли журналіста не допустили до Новозаводського районного суду міста Чернігова, викликає питання про порушення закону.

Діалог журналіста з судовою охороною

– Журналіст: “Чи можу я пройти на засідання як вільний слухач?”
– Судова охорона: “Ви не учасник процесу, сьогодні у вас засідань немає.”
– Журналіст: “Звідки ви знаєте? Можливо, я хочу піти як вільний слухач.”
– Судова охорона: “У нас розпорядження голови суду, що вільні слухачі не допускаються без клопотання.”
– Журналіст: “Тобто журналістам потрібне клопотання? Де я можу це прочитати?”
– Судова охорона: “Так, журналісти повинні писати клопотання та подавати його до канцелярії.”
– Журналіст: “Чи це законно? У законодавстві чітко вказано, що судові засідання відкриті для громадськості.”

Законодавче підґрунтя

Відповідно до Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові засідання мають бути відкритими, за винятком випадків, визначених законом. Це означає, що кожен громадянин, включаючи журналістів, має право бути присутнім на відкритих засіданнях без необхідності подавати додаткові клопотання. Вимога щодо подання клопотання для журналістів не є передбаченою законом.

Роль голови суду

У даному випадку охорона посилалася на розпорядження голови суду. Проте, важливо відзначити, що жодне внутрішнє розпорядження не може суперечити законодавству України. Тому рішення про не допуск журналістів без клопотання є спірним.

Позиція журналіста

Журналіст справедливо вказав на відсутність правових підстав для недопуску на відкрите судове засідання. Більше того, під час діалогу охорона не змогла надати чіткі пояснення щодо нормативних актів, на які вони посилалися.

Висновок

Ситуація, коли журналіста не пустили до суду без подання клопотання, може свідчити про порушення прав на доступ до правосуддя та свободу слова. Відповідні органи повинні надати чіткі роз’яснення щодо цієї ситуації та забезпечити належний доступ журналістів до судових засідань відповідно до чинного законодавства.

Цей інцидент може бути розглянутий як потенційне порушення прав журналіста, що потребує уваги не лише з боку медіа-спільноти, але й відповідних державних органів, щоб уникнути подібних ситуацій у майбутньому.

Інші статті по Новозаводському районному суду міста Чернігова:

Чому журналіста не пустили до суду?

Суддя Чернігівського Суду Павлов В.Г. Відмовився від Журналістів: Порушення Закону чи Страх Перед Камерами?

Чи є судові зали відкритими? Суддя Павлов В.Г. з Чернігова уникає журналістів!

Запис “Закриті двері правосуддя: Чому журналістів не допускають до судових засідань у Чернігові?” спершу з'явиться на ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО "УКРІНФОПРЕС" .

Журналістика є однією з найважливіших складових демократичного суспільства, адже вона забезпечує доступ громадян до інформації, контролює владу та допомагає формувати громадську думку. В Україні захист прав журналістів регламентується низкою законодавчих актів, зокрема Кримінальним кодексом. Одним з ключових аспектів цього захисту є стаття 171, яка спрямована на боротьбу з перешкоджанням законній професійній діяльності журналістів. Важливо також розглянути й інші статті, які захищають журналістів від насильства, погроз та інших злочинних дій.

1. Перешкоджання Законній Професійній Діяльності Журналістів (Стаття 171 КК України)

Стаття 171 Кримінального кодексу України охоплює широкий спектр дій, що можуть бути кваліфіковані як перешкоджання журналістській діяльності. Ці дії включають:

• Незаконне вилучення зібраних, опрацьованих або підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів.
• Незаконна відмова в доступі до інформації.
• Незаконна заборона висвітлення певних тем, показу окремих осіб або критики суб’єктів владних повноважень.
• Умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності.

Покарання за такі дії передбачає штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років.

Значно серйознішими є санкції за вплив на журналіста з метою перешкодити виконанню ним професійних обов’язків або переслідування його у зв’язку з виконанням цих обов’язків. У таких випадках покарання може становити штраф до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до чотирьох років.

Особливу увагу слід приділити випадкам, коли такі дії вчиняються службовою особою з використанням службового становища або за попередньою змовою групою осіб. У такій ситуації покарання може бути ще більш суворим, включаючи штраф від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п’яти років.

2. Погроза або Насильство Щодо Журналіста (Стаття 345-1 КК України)

На жаль, трапляються випадки, коли журналісти стикаються з прямою загрозою життю або здоров’ю через свою професійну діяльність. Стаття 345-1 КК України передбачає покарання за погрози вбивством, насильством або знищенням майна щодо журналіста, його близьких родичів чи членів сім’ї. За такі дії передбачено виправні роботи на строк до двох років, арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Суворіше покарання передбачене за умисне заподіяння побоїв або тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості. У таких випадках зловмисники можуть бути позбавлені волі на строк до п’яти років. Якщо ж йдеться про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, покарання може досягати позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

В особливо тяжких випадках, коли такі дії вчиняються організованою групою, покарання може становити позбавлення волі на строк від семи до чотирнадцяти років.

3. Умисне Знищення або Пошкодження Майна Журналіста (Стаття 347-1 КК України)

Умисне знищення або пошкодження майна, що належить журналісту або його близьким, у зв’язку з його професійною діяльністю, є ще одним серйозним злочином, передбаченим Кримінальним кодексом України. Згідно зі статтею 347-1, такі дії караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

Якщо ж такі дії вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншими загальнонебезпечними способами, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, покарання може становити позбавлення волі на строк від шести до п’ятнадцяти років.

4. Посягання на Життя Журналіста (Стаття 348-1 КК України)

Одним з найбільш суворих злочинів, пов’язаних з журналістською діяльністю, є посягання на життя журналіста або його близьких родичів. Стаття 348-1 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев’яти до п’ятнадцяти років або довічного позбавлення волі за вбивство або замах на вбивство журналіста.

5. Захоплення Журналіста як Заручника (Стаття 349-1 КК України)

Захоплення журналіста або його близьких родичів з метою примусити його до певних дій чи бездіяльності також є тяжким злочином, який карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

Висновок

Захист журналістів є критично важливим для забезпечення свободи слова та інформації в Україні. Кримінальний кодекс України передбачає суворі покарання за злочини проти журналістів, що демонструє серйозність підходу держави до цієї проблеми. Однак важливо, щоб ці норми не тільки існували на папері, але й ефективно застосовувалися на практиці, забезпечуючи реальний захист журналістів від незаконного впливу та насильства.

Запис Захист Журналістів в Україні: Кримінальні Положення та Їх Застосування спершу з'явиться на ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО "УКРІНФОПРЕС" .

25 липня 2024 року Національна рада з питань телебачення та радіомовлення зареєструвала 15 онлайн-медіа, включаючи видання «Гордон». Серед них:

• ТОВ «Вінниця інфо»: сайт, сторінка у Facebook і телеграм-канал.
• Класичний приватний університет із Запоріжжя: науковий журнал «Приазовський економічний вісник».
• ТОВ «Ідеал медіа» з Києва: інтернет-видання «Гордон».
• ТОВ «Інформаційне агентство «Світогляд» з Волинської області: інтернет-видання «Світогляд».
• ТОВ «Всеукраїнське інформаційне агентство «Укрінфопрес»: сайт «Укрінфопрес».
• Савічев С. О. з Одеси: ютуб-канал «Подія.Інфо».
• ПП Телерадіоінформаційна агенція «Регіон-інформ Україна»: «Львівські новини».

Також до реєстру включено 22 суб’єкти у сфері друкованих медіа, включаючи 13 газет, 7 журналів, 1 збірник, 1 часопис і 1 науковий журнал. Нацрада перенесла розгляд питання про реєстрацію ТОВ «Суворов» з міста Дніпро для детальнішого вивчення інформації про видання та судові справи щодо них.

Запис Національна рада з питань телебачення та радіомовлення зареєструвала ТОВ «Всеукраїнське інформаційне агентство «Укрінфопрес» суб’єктом у сфері онлайн-медіа спершу з'явиться на ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО "УКРІНФОПРЕС" .

Вступ

У період Євромайдану, що відбувся з листопада 2013 по лютого 2014 року, Україна переживала складні та драматичні часи. Протести, спровоковані відмовою уряду підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, перетворилися на масштабний народний рух за демократичні зміни. Активісти Автомайдану, які організовували автопробіги на підтримку Євромайдану та проти корупції, стали важливою частиною цього руху.

На жаль, чимало активістів Автомайдану стали об’єктами переслідувань з боку правоохоронних органів та судів. Одним із суддів, який ухвалив суперечливі рішення проти цих активістів, був Олексій Диба, суддя Оболонського суду Києва. У цій статті ми розглянемо його діяльність у цей період, зокрема, незаконні рішення, які він ухвалив щодо активістів Автомайдану.

Судові рішення Олексія ДИБИ

Олексій Диба активно співпрацював з владою, спрямовуючи свої рішення проти активістів Автомайдану. У 2014 році він прийняв ряд рішень, які визнані незаконними та несправедливими, зокрема, арешти, позбавлення водійських прав та інші обмеження, спрямовані на залякування та придушення активістів.

Суддя Диба часто використовував формальні підстави для своїх рішень, такі як нібито порушення правил дорожнього руху чи непокора правоохоронним органам. Однак багато з цих справ були побудовані на сфабрикованих або недостовірних доказах. Наприклад, активісти були арештовані та позбавлені прав на основі свідчень міліціонерів, які не мали підтвердження своїх звинувачень.

Конкретні випадки

Одним з найвідоміших випадків був арешт та позбавлення прав декількох активістів Автомайдану на підставі фальшивих обвинувачень у порушенні правил дорожнього руху. Це включало накладання штрафів, арешт автомобілів та тривале позбавлення прав. Багато рішень судді Диби були критиковані правозахисниками та експертами за їх несправедливість.

Наслідки

Рішення Олексія Диби мали серйозні наслідки для активістів та для правосуддя в Україні. Вони не лише обмежували права людей, але й підтримували клімат страху та безправ’я. Численні активісти були змушені припинити свою діяльність або діяти у підпіллі, щоб уникнути подальших переслідувань.

Після зміни влади в Україні у 2014 році діяльність судді Диби стала об’єктом розслідування. Було виявлено численні порушення законодавства та етичних норм у його рішеннях. Це спричинило серйозну критику з боку правозахисних організацій та громадянського суспільства.

Висновок

Справи, пов’язані з рішеннями судді Олексія Диби щодо активістів Автомайдану, є ілюстрацією того, як судова система може використовуватися для політичних репресій. Ці випадки підкреслюють важливість реформування судової системи України з метою забезпечення її незалежності та справедливості. Тільки таким чином можна гарантувати, що подібні зловживання не повторяться, а права громадян будуть захищені відповідно до закону та демократичних принципів.

Запис Суддя Оболонського суду Києва, ПРИЧЕТНИЙ? до незаконних рішень проти активістів АВТОМАЙДАНУ. спершу з'явиться на ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО "УКРІНФОПРЕС" .